НЕРОЗМІ́РЕНО. Присл. до нерозмі́рений. Як людина, що звикла говорити з туговухим чи під великий шум, поранений нерозмірено голосно відповів (Головко, І, 1957, 286).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 378.