НЕСТЯ́МИТИСЯ, млюся, мишся; мн. нестя́мляться; недок. і док., від чого і без додатка, розм. Утрачати самовладання від сильного хвилювання, збудження і т. ін., не знати, що робити. Аж ось двері — рип! — і Василь у хату. Маруся так і нестямилась (Кв.-Осн., II, 1956, 67); [Мотря:] Тільки що з’явився він у церкві, так наша Хведоска зразу й нестямилася!.. (Кроп., II, 1958, 8); Вона буде вчитись на фрезерувальника! А може, відмовитись? Ще ж не пізно. Але як відмовишся? Он батько аж нестямиться від радості (Ткач, Арена, 1960, 193); Цеповий собака аж нестямиться — гаса по дротові (Головко, II, 1957, 27).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 392.