НЕСТІЙКИ́Й, а́, е́.
1. Який не відзначається стійкістю, тривкістю; неміцний. Народність формується, як правило, за досить слабких і головне нестійких економічних зв’язків між окремими землями (Нариси з діалектології.., 1955, 12); // Який швидко втрачає свої властивості, якості; нездатний подіяти на кого-, що-небудь. З нестійких форм антибіотиків хіміки створюють більш стійкі, які досить довго тримаються в організмі (Наука.., 2, 1958, 34).
2. Який часто змінюється, легко піддається зовнішнім впливам; непостійний, несталий. У колгоспах західних областей яру пшеницю сіють з давніх-давен. В окремі сприятливі роки вона дає не гірші врожаї, ніж озима. Але врожаї її нестійкі (Хлібороб Укр., 1, 1965, 15).
3. Який легко піддається чужому впливові; нетвердий у своїх поглядах, звичках і т. ін. Від закопування хліба, агітації та щоденних провокацій вони [куркулі] переходили до нічних пожеж, убивств місцевих робітників, наклепів, підкупів нестійких незаможників (Епік, Тв., 1958, 41); // у знач. ім. нестійкі́, ки́х, мн. Ті, що легко піддаються чужому впливові. — Треба ізолювати наших бійців від нестійких, боягузів.. Зрозумійте — днями виступаємо на велику справу (Довж., І, 1958, 146).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 391.