НЕСУ́ДЖЕНИЙ, рідко НЕСУ́ЖЕНИЙ, а, е. Не призначений кому-небудь долею. Здоров, здоров, несужений друже! Любилися ми з тобою дуже. Любилися, та не побралися (Шевч., II, 1963, 199); Подавсь [Сидір] додому, щоб не бачити несудженої дівчини та не надривати свого серця (Л. Янов., І, 1959, 351).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 392.