НЕТАЛА́Н, у́, ч., рідко. Відсутність талану. Одружився [козак] собі так: Узяв хорошу та убогу, — Звичайне, наймичку. А пан!.. (І неталан наш і талан, Як кажуть люде, все од бога) Наглядів, клятий! панські очі! (Шевч., II, 1963, 126).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 393.