НЕТВЕ́РДО. Присл. до нетверди́й. Важко дишучи, нетвердо ступаючи, пройшовся він по хаті раз, удруге (Мирний, І, 1954, 325); Гнат надто нетвердо себе почував, і це найдужче гнітило його (Горд., II, 1959, 228).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 394.