НЕТЕРПЕ́ЦЬ, пцю́, ч., розм. Відсутність терпіння. Чорненькими оченятами кидала [Тамара] по хаті, заглядала в другу велику кімнату. В тих оченятах горів нетерпець: — Де ж батько? (Ле, Міжгір’я, 1953, 483).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 394.