НЕТІПА́ХА, и, ж., розм., уживається перев. як лайл. сл. Неохайна, неакуратна жінка. — Посватав! узяв добро! — шипіла вона з кривим усміхом. — Буде годувати чужі діти й жінку-нетіпаху… (Коцюб., ІІ, 1955, 30); Так і накрила [Чумачиха] невістку мокрим рядном. Ти і сяка, ти й така. І засмоктана, і худа, і нетіпаха (Кучер, Трудна любов, 1960, 59).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 395.