НЕУХИ́ЛЬНІСТЬ, ності, ж. Абстр. ім. до неухи́льний. Любив гупання яблук в саду вечором у присмерку… Якась тайна, і сум, і вічна неухильність закону почувалися завжди в цьому падінні плоду (Довж., Зач. Десна, 1957, 474).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 399.