НЕ́УЦТВО, а, с. Недостача, відсутність знання; необізнаність, незнання чого-небудь. Змальовуючи середовище вчителів гімназії, Лисенко висміює їх неуцтво, плазування перед начальством, хабарництво (Укр. клас. опера, 1957, 161); Самі [коні] стишили біг, а потім і зовсім пішли вільною ходою.. — А я, дурна, їх смикала, — реготала Маруся, не приховуючи свого неуцтва в машталірській справі (Добр., Очак. розмир, 1965, 208).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 399.