НЕ́УЦЬКИЙ, а, е. Викликаний чиїмось неуцтвом; власт. неукові. У всій своїй величі світ розкривається лиш… тому, чий погляд не затуманений неуцькими передсудами й упередженнями (Рад. Укр., 9. V 1963, 1); Неуцька самовпевненість; Неуцький домисел.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 399.