НЕЧЕ́МНІСТЬ, ності, ж. Абстр. ім. до нече́мний. Доктор Темницький, зустрівши її, .. почав перепрошувати.. за батькову нечемність (Фр., II, 1950, 307); Жених був стриманий і скромний. Навіть найпричепливіша мати не змогла б закинути йому найменшу нечемність у поводженні з нареченою (Ю. Янов., І, 1958, 623); // Грубий, неввічливий вчинок. І це ж — страшна нечемність: людина не встигла поріг цеху переступити, слова ще не вимовила, а на неї накинулись (Шовк., Інженери, 1956, 81).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 403.