НЕЧУПА́РНИЙ, а, е, розм. Те саме, що нечепурни́й. Роботи то з неї як з козла молока, гладка, неповоротка, нечупарна, вона більше дослухатися до чоловічої розмови.., — а не робила діла (Мирний, І, 1954, 232); До неї підходить Женя і не Женя, а якась нечупарна молодиця в старезному широкому пальті, запнута брудною хусткою (Хижняк, Тамара, 1959, 43); Обстава кімнати стара і нечупарна: посередині голий стіл на три ноги, двоє стільців, з-під клейонки у їх теліпалось якесь ганчір’я, обідраний, без спинки диван (Вас., І, 1959, 91).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 405.