НЕІЗОЛЬО́ВАНО. Присл. до неізольо́ваний 1. Розвиток окремих органів і систем відбувається неізольовано один від одного, він взаємно зв’язаний і обумовлений (Шк. гігієна, 1954, 37).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 324.