НЕГРЕ́ЧНО. Присл. до негре́чний. [Пані Люба:] Отож бачите, до всього йому діло є: я грабую людей, панна Рома марнує людське добро, син із людьми поводиться негречно… (Вас., III, 1960, 230); // у знач. присудк. сл. Нечемно, грубо, зневажливо. [Джонатан:] Все ж признаєш ти, що вона — блудниця. [Річард:] Ні, власне, я сього не хтів сказати, було б се і негречно і невдячно (Л. Укр., III, 1952, 41).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 280.