НИЗЕ́НЬКИЙ, а, е. Пестл. до низьки́й 1, 2. На перелазі з’явилась низенька постать чоловіка (Коцюб., І, 1955, 33); Кошовий отаман Запорозької Січі сидів у сінях і кришив тютюн на низенькому пеньку (Довж., І, 1958, 229); По стінах, під низенькою стелею, метлялись полохливі тіні (Донч., III, 1956, 7).
◊ Низе́нький уклі́н (поклі́н) — те саме, що Низьки́й уклі́н (поклі́н) (див. низьки́й). Вашій мамі низенький поклін від мене (Л. Укр., V, 1956, 394); — Романе, тобі низенький уклін від Плачинди (Стельмах, Хліб.., 1959, 60).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 410.