НИ́НЬКИ, присл., діал.
1. Тепер, зараз. — Ниньки і у нас не те, що було раніше. Радянська влада, спасибі їй, дала нам і землю, і ліс на хати, по-новому живемо (Цюпа, Назустріч.., 1958, 422); — А якби був Річинський той санаторій збудував, що задумував у двадцятім році, то ниньки, може, й не так тісно було б у селі (Вільде, Сестри.., 1958, 71).
2. Сьогодні. Не відкладай на завтра, що ниньки будеш робити (Чуб., І, 1872, 285); — Хомо, — гукають бійці, — ану розкажи, яке там ниньки зведення у союзників! (Гончар, III, 1959, 205).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 414.