НИРЕ́ЦЬ, рця́, ч.
1. Той, хто ниряє, займається нирянням. Найвправніші нирці не можуть сягнути дна в його [Дніпра] холодних глибинах (Гончар, І, 1959, 41).
2. розм. Те саме, що ниро́к. Перелітне птаство кружляло над водою. Прошуміли над головою довгасті короткокрилі нирці (Горд., Дівчина.., 1954, 16); Низько над водою обважніло пролітали плямисті гагари та запізнілі білогруді полярні нирці (Досв., Вибр., 1959, 289); Осінь.. Ще зелено у плавнях. Качки літають над водою, нирці та інші водоплавні гості (Довж., III, 1960, 499).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 414.