НИ́ЦЬМА, присл., розм. Те саме, що ниць. Донна Анна скрикує і падає ницьма додолу… (Л. Укр., III, 1952, 413); Поклавши підборіддя на рушницю, Успенський лежав ницьма на зеленому горбі (Панч, II, 1956, 442).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 416.