НИ́ШКНУТИ, ну, неш, недок. Замовкати, затихати, заспокоюватися. Аудиторія враз притихла, люди нишкли — люди хотіли почути, що далі скаже промовець (Смолич, Реве та стогне.., 1960, 202); Курці нишкнуть під строгим поглядом голови (Жур., Звич. турботи, 1960, 106); // Притаївшись, сидіти тихо, мовчати. Може, й цього разу сарна відчула, що поперед в засідці нишкне людина, і тому зупинилася (Загреб., Європа 45, 1959, 36); // Схилятися додолу. Квіти нишкли до землі.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 416.