НИЩІВНИ́Й, а́, е́. Який має велику руйнівну, знищувальну силу. Здійснити програму роззброєння — значить назавжди ліквідувати загрозу нищівної війни, назавжди утвердити мир на землі (Ком. Укр., 10, 1959, 5); Вони [німці] панічно тікали з Веселого, підставляючи під нищівний вогонь свою живу силу й техніку (Ле, Мої листи, 1945, 181); // Дуже великий, сильний. Жити в наметах у степу тут не дуже зручно, набридають чорні бурі з їх нищівною силою (Дмит., Розлука, 1957, 186); Наші хоробрі партизани зуміють проникнути в найглибші тили ворога першими, щоб там завдати ряд нищівних ударів (Шиян, Партиз. край, 1946, 128); // Різкий, нещадний, непримиренний. Ленін піддав нищівній критиці антимарксистські погляди Богданова та інших махістів на суспільство (Біогр. Леніна, 1955, 105); // Сповнений зневаги, осуду, презирства. На бігу Козаков метнув нищівний погляд на Македона і люто вхопив його рисака за храп (Гончар, І, 1954, 399).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 417.