НОВОВИ́НИКЛИЙ, а, е. Який недавно або тільки що виник. Товар може бути продуктом нового виду праці, який має задовольнити нововиниклу потребу або навіть вперше за власний страх пробудити її (Маркс, Капітал, т. І, кн. 1, 1952, 110).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 435.