НОВОТВІ́Р, во́ру, ч. Форма, елемент, слово і т. ін., що утворилися заново. Неологізми, новотвори родяться щодня (Рильський, III, 1956, 75); Найпоширенішими способами формування мовних новотворів у наші дні є словоскладання і утворення лексичних словосполучень (Мовозн., XVI, 1961, 89).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 436.