НОВОЧА́СНИЙ, а, е, поет. Який стосується найновішого часу, найновішої епохи, відповідає сучасним вимогам; сучасний. Це ж новочасні миру голуби — Оці лункі стрімкі аероплани (Рильський, III, 1961, 223).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 437.