НОВІ́СІНЬКИЙ, а, е, розм. Зовсім, дуже новий. Канапка вже стояла в салоні, — новісінька, модного фасону (Л. Укр., III, 1952, 500); Широкоплечий військовий.. порипував новісінькими чобітьми (Тют., Вир, 1964, 59); Повз нас пробігали новісінькі величезні паровози (Сміл., Сашко, 1957, 57).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 434.