НО́КАТИ, аю, аєш, недок. Говорити, повторювати вигук "но", перев. підганяючи коней. Дядько Степан уже не співав. Він нокав на Буяна [коня], який ледве брьохкався в глибокому снігу (Є. Кравч., Бувальщина, 1961, 121); — Та не витикайся з гарби, щоб вони тебе не побачили! І не нокай, і не цмокай! Потихеньку їдь! (Вишня, II, 1956, 224).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 440.