НОКАУТУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. і док., перех., спорт. Приводити супротивника в стан нокауту. [Юрко:] Я не хотів зразу нокаутувати його (Корн., Чому посміх. зорі, 1958, 58).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 440.