НО́КНУТИ, ну, неш, док. Однокр. до но́кати. Десь недалечко хтось нокнув на коня (Л. Янов., І, 1959, 245); Як нокне [дядько] на коня, як стьобне, а кінь навалився на одну оглоблю та й переломив її (Україна.., І, 1960, 96).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 440.