НОМІНА́ЛЬНИЙ, а, е.
1. фін. Який виражається грошовою вартістю. Номінальна зарплата.
2. Який тільки має яку-небудь назву, але не виконує своїх функцій, обов’язків і т. ін. Володіння англійців було лише номінальне. Кебека залишалася французькою й католицькою провінцією (Кулик, Записки консула, 1958, 70); Мстислав хотів, очевидно, поставити Ростислава в становище номінального київського князя і зберегти за собою всю фактичну владу (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 569).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 441.