НОРМАТИ́ВНИЙ, а, е.
1. Який визначає норму, правила і т. ін. чого-небудь. Словник цей ["Русско-украинский"], як зазначено в передмові до нього, нормативний і практичний (Рильський, III, 1956, 66); Нормативний наголос.
2. Який відповідає нормативу, встановлений нормативом. Нормативні запаси сировини.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 443.