НО́СИК, а, ч.
1. Зменш, до ніс 1 — 3. Зінькові виразно видно було її високе, як і в діда, чоло.. і маленький, ледве-ледве горбатий носик (Гр., II, 1963, 330); Андрійко.. вдоволено почмихував посинілим носиком (Збан., Сеспель, 1961, 314); Киця Мурка на вікні сидить і носик миє (Забіла, У .. світ, 1960, 6); Маленькі курчатка часто дзьобали носиками (Хотк., І, 1966, 103); Яким Притула спересердя зачепив Костура носиком коси (Юхвід, Оля, 1959, 75).
2. Вмонтована в що-небудь трубка або трубкоподібний виступ у посудині, через який виливають рідину. Він крутнув кран і отетеріло дивився на холодний нікельований носик, з якого вода не йшла (Рибак, Час.., 1960, 255); Заправляти автомобілі треба з паливозаправочних колонок або з чистого посуду, що має носик (Підручник шофера.., 1960, 314).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 444.