НОСО́ЧОК, чка, ч.
1. Зменш.-пестл. до носок 1, 2, 4. Та що ж то за дівка була! Висока, прямесенька, як стрілочка,.. носочок так собі пряменький з горбочком (Кв.-Осн., II, 1956, 25); Ніна.., звівшись на носочки новеньких черевичків, стояла перед ним і лагодила краватку (Досв., Вибр., 1959, 251); [Варвара Семенівна:] Серьожі… шарфик, носочки… Де він? (Баш, П’єси, 1958, 89).
2. Зменш. до но́сик 2. У чайнику почало висвистувати, шуміти й булькати, з носочка, схожого на хоботок, грайливо здіймалася пара (Гур., Осок. Друзі, 1946, 55).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 447.