НУДЛИ́ВО, рідко. Присл. до нудли́вий. На щоках моїх блідих, запалих Мов та пляма червона горить, А в надірваних грудях помалу Щось стиска і нудливо щемить (Стар., Вибр., 1959, 16); Розпарена нічною задухою, гостро і нудливо смерділа болиголова (Тют., Вир, 1960, 230).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 451.