НУДО́ТНО. Присл. до нудо́тний. Завиває надривно і нудотно музика (Цюпа, Назустріч.., 1958, 24); Зрита земля нудотно смерділа мінними газами й трупами (Гончар, III, 1959, 49).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 452.