Нузда, ди, ж. Узда. Ум. Нузде́чка. Пан і посадить його верхи на свої коліна… а воно тільки: «но, косю, но!.» та за панові вуси й візьметься, наче за нуздечку. О. 1862. X. 5.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 572.