НУМУЛІ́ТИ, ів, мн. (одн. нумулі́т, а, ч.). Викопні одноклітинні організми, черепашки яких утворюють відклади вапняку. Тваринний світ третинного періоду [кайнозойської ери] дуже нагадує сучасний і повільно переходить до нього.. Серед простіших особливого розвитку досягли, нумуліти — велетенські одноклітинні тварини (Курс заг. геол., 1947, 279).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 455.