НЮА́НС, у, ч., книжн. Тонке розрізнення в чому-небудь; ледве помітний відтінок. Яскраві барви, повні тони! Нюанси пріч і геть півтон! Рожеве вмерло, і червоне Горить огнями виногрон (Рильський, І, 1960, 282); З обох боків долинало до Костя тихе дзюрчання — своєрідна мелодія з безліччю найтонших, найпримхливіших нюансів (Шовк., Починається юність, 1938, 67); Дівчатка не завжди спромагались перекладати їхні слова, зберігаючи точні нюанси думки (Ільч., Серце жде, 1939, 305).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 457.