НЯ́НЬКО, а, ч., діал. Тато. Почав Іванко казати своєму нянькові: — Я, няньку, йду світа пізнати (Калин, Закарп. казки, 1955, 12); Багач мав два сини. Старший поводив себе добре і слухав нянька. За те отець його оженив добре (Казки Верховини, 1968, 73).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 459.