НЯ́НЬО, я, ч., діал. Тато. Ось і найменший син Жменяків біжить стежкою з села, щоб допомогти няньові оборати кінці ниви (Томч., Жменяки, 1964, 7); [Марилька (до фотографії батька): ] Ти чуєш, няньо, голос мій, прости… (Забашта, Пісня.., 1961, 181).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 459.