НІ́ДЕ, заст. НІ́ГДЕ, присл., тільки з інфін. Нема такого місця (де можна було б щось зробити, розташуватися і т. ін.). Старенька Миша горювала: їй ніде, бідній, було жить (Гл., Вибр., 1951, 26); Нігде було заховатися, нігде голову приткнути у тінь, бо й тіні не було (Мирний, IV, 1955, 20); На батьківській садибі ніде другу хату ставити, доведеться в Рокитному (Головко, ІІ, 1957, 517).
◊ Го́лці ні́де впа́сти див. го́лка; Ні́де діва́тися (ді́тися) див. діва́тися; Ні́де пра́вди ді́ти див. діва́ти.
НІДЕ́, заст. НІГДЕ́, присл.
1. Ні в якому місці. На землю злізла ніч… Нігде ані шиширхне (Г.-Арт., Байки.., 1958, 49); Ще треті півні не співали, Ніхто нігде не гомонів (Шевч., І, 1963, 3); Ніде ні душі. Ліс та поле (Гончар, Таврія.., 1957, 418); Праворуч від озеречка уже лежали росою прибиті покоси, але ще ніде не манячили копички (Стельмах, І, 1962, 473).
2. діал. Нікуди. Та ніде той не дійде, Хто не має цілі (Фр., X, 1954, 47); — А правди ми таки повинні добитися! Хоч не собі, може, то людям! Давид бадьорив: — Ніде й ми не подінемось, з людьми будемо! (Головко, II, 1957, 138).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 420.