НІ́ЖИТИСЯ, жуся, жишся, недок. Відпочиваючи, відчувати повне задоволення, насолоду від безділля, спокою, тепла і т. ін., поринати в солодку знемогу. Не ніживсь я зроду у неньки.., В постелі впівдня [опівдні] не валявся (Бор., Тв., 1957, 88); Михайлові соромно було ніжитись у теплі, знаючи, що всі інші потерпають від холоду (Збан., Сеспель, 1961, 258); Трохи полежала [Таня], ніжачись у ласкавих лапках дрімоти (Дім., І будуть люди, 1964, 30); За два кроки від них, біля курятника, ніжилося на сонці ціле кодло темно-сірих вужів (Юхвід, Оля, 1959, 8); * Образно. Навколо в обіймах степової тиші ніжилася земля (Тют., Вир, 1964, 187).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 421.