НІ́ЗВІДКИ, присл. Немає такого місця (де можна було б щось узяти, дістати і т. ін.). Він ясно розумів, що порятунку вже чекати нізвідки (Ткач, Крута хвиля, 1954, 231); Стільки навколо неї товчеться всілякого народу, що нізвідки взятися бажанню хоча б мигцем глянути, чим живе якийсь там сухар і нечема (Шовк., Людина.., 1962, 37).
НІЗВІ́ДКИ, присл. Ні з якого місця, ні з якого боку. Щось я вже нізвідки листів не маю (Л. Укр., V, 1956, 150); Все як би у якусь безодню запало. Нізвідки ні чутки, ні вістки, ні ніякого порятунку (Кобр., Вибр., 1954, 198); — У нас же допомоги нізвідки нема (Бурл., Напередодні, 1956, 153).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 422.