НІМИНА́, и́, ж., діал. Тварина. — Ти гадаєш, небоже, що то мала робота сімсот овець! Адже то живе, то кожде [кожне] свій розум має. Невеликий розумець — звичайно німина, — а все-таки такий, як бог йому дав (Фр., IV, 1950, 25); — От що то раз щирий сторож [пес]. Нібито німина, а розуміє християнина краще, ніж якась людина (Круш., Буденний хліб.., 1960, 264).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 424.