НІЯ́КИЙ, а, е, займ. запереч.
1. Уживається в заперечних реченнях для вираження повного заперечення. Ніякий чоловік з гріхом не розминеться, — І в селах так, і в городах (Гл., Вибр., 1951, 100); — Йому, мабуть, ніяка жінка не вгодить… (Мирний, І, 1949, 326); Ніяких звісток від Юрія не мала [Шура] (Гончар, III, 1959, 181); // Будь-який, який би не був. [Руфін :] Я не боюсь ніяких поговорів (Л. Укр., II, 1951, 358); Старий зараз ніякої роботи не визнає, окрім пасіки (Стельмах, І, 1962, 316).
2. у сполуч. з част. н і та ім. Уживається для заперечення якості, властивості, ознаки і т. ін. предмета. Творчість безмежна.. і ніякий ні талант, ні геній нічого не зробить в цьому мистецтві, якщо не буде підкріплений.. знанням життя (Довж., І, 1958, 20).
3. у знач. прикм., розм. Поганий, нічого не вартий. На дядькові гроші в семінарії вчився [Оверко], рибалка з нього був ніякий (Ю. Янов., І, 1954, 267); Актор був з Генріха Генріховича .. абсолютно ніякий (Смолич, Театр.., ,1940, 173).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 431.