ОБ’Ї́ДЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до об’ї́сти. Ми вийшли на гору і пішли до могили між рідкими низенькими, об’їденими товаром кущами (Н.-Лев., II, 1956, 383); На ній [яблунці] була обдерта кора і всі гіллячки знизу об’їдені (Панч, II, 1956, 158).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 509.