ОБ’Ї́ДОК, дка, ч., розм. Те саме, що недо́їдок. Тут валялися всякі об’їдки, кісточки, крихти хліба і лушпайки з насіння (Мирний, III, 1954, 209); На столі Сухомлинові об’їдки, все навстіж, все відкрите (Гончар, Тронка, 1963, 232).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 509.