ОБАГРЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ОБАГРИ́ТИ, рю́, ри́ш, док., перех., уроч. Забарвлювати в червоний, багряний колір або надавати червоного, багряного відтінку. Обагряє вітер Наші лави юні (Ус., Лави.., 1948, 17); // Заливаючи кров’ю, забарвлювати в червоний, багряний колір; закривавлювати. З шиї струменіла кров, обагряючи білий сніг (Збан., Сеспель, 1961, 305); — За що ти мене убив, Кров’ю землю обагрив? (Мал., Звенигора, 1959, 92).
◊ Обагря́ти (обагри́ти) ру́ки кро́в’ю — чинити вбивство (вбивства); ставати вбивцею. На Кальварію йде велика громада різунів.., що в лютім [місяці] обагрили свої руки кров’ю (Фр., IV, 1950, 267); Сплять мертвецьким сном.. ті, хто сьогодні ще й дитячою кров’ю руки свої обагрив (Гончар, II, 1959, 265).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 462.