ОБАРАНІ́ТИ, і́ю, і́єш, док., розм., рідко. Стати безтямним; дуже розгубитися. Пригінчі стерялися, обараніли, не могли ради дати, стільки сили привалило, людей чи не більше ніж буряків повиходило (Горд., Чужу ниву.., 1947, 274).
О́чі обарані́ли — очі стали безтямними (від перенапруження, втоми і т. ін.). — То оце так ти учиш історію? — обурився на його Макар, — бач як начитався, аж очі обараніли!.. (Вас., І, 1959, 165).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 463.