ОБА́ЧНІСТЬ, ності, ж. Абстр. ім. до оба́чний. Сміливість — подруга бійця. Обачність — також друг (Гонч., Вибр., 1959, 315); Він [Ломицький] ніколи не одповідав одразу на питання, не подумавши. Цю обережність та обачність в словах він постеріг ще на третьому курсі університету (Н.-Лев., VI, 1966, 12); Невиразне почуття страху перед чужим козарлюгою збудило властиву обозному обачність (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 38); — Прошу Вас негайно вернути його [проект] мені, яко законному власникові. Маю надію на Вашу обачність (Сам., II, 1958, 317).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 464.