ОББИ́ВКА, и, ж. 1. рідко. Дія за знач. оббива́ти 4. Плахтова тканина широко застосовується для драпірування та оббивки меблів (Нариси з іст. укр.. мист., 1969, 147).
2. Матеріал, яким оббивають що-небудь. На полі темно-бронзової оббивки канапи обидві постаті так виразно малювались, неначе на чорному полі картини дуже ясне малювання (НІ.-Лев., І, 1956, 117); Дорога оббивка ніжно підкреслює благородні візерунки карельської берези (Сенч., Опов., 1959, 104).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 464.